Не все так погано, або Гриби і сирість — це ж чудово!

На околиці міста, в дерев’яному будинку жив дядечко, який спився, Валерій Сергійович.

У нього зубів не було і він трішки заздрив, коли його собака гриз кістки — у нього був дог величезний. А кістки та недоїдки я носила — цьому Валерію Сергієвичу дога було майже нічим годувати. А дога він підібрав на дорозі — його хтось збив на машині, і собака лежала, вмираючи. А цей п’яниця підібрав і потяг до себе додому. Саме тому він мав дога.

І в нього була страшна кімната, страшенно сира; під кімнатою був підвал, а у підвалі – труби якісь. І йшла пара, все мокло, штукатурка відпадала — шпалер там не було, ясна річ. Він дуже скаржився на вогкість і найчастіше сидів на лавці у дворі з догом кульгавим. І дивився, як дог їсть кісточки. І скаржився на кімнату. Казав: «По кутках гриби ростуть».

А я для підтримки розмови сказала, що гриби – це смачно. І вони м’які, можна не жувати, до речі. Ось дуже смачні печериці, їх вирощують у теплицях – дорогі, смачні гриби.

«Шапійони», — повторив Валерій Сергійович. — «Смачні шапйони»…

Я зовсім забула про цю розмову. А за півроку цей сусід подарував мені повний мішок грибів!

Він натягав у підвал землі, торфу з лісу – там поряд був лісопарк. Соломи та сіна. Десь роздобув насіння чи саджанці цих грибів – я не знаю, як їх вирощують. І як почав вирощувати ці гриби – вони росли самі у темряві та вогкості. У величезних кількостях. І гливи ще почав вирощувати. А в сирій, але світлій кімнаті – цибулю, кріп, петрушку, кінзу та тюльпани. Я не знаю, звісно, ​​як йому жилося. Тим більше, він ще мормиша розводити почав і тритонів у дитячій ванночці. Але матеріально він став добре жити. Він поповнів, купив китайський спортивний костюм, черевики лакові, капелюшок. І дог Дік теж поповнів і кістки в мене брав швидше з ввічливості. І пити цей Валерій Сергійович став рідко – коли? Треба все вирощувати та продавати на базарчику біля вокзалу. Коли ми переїжджали, то був цілком справний чоловік. А «шапійони» були смачні, правда — я з картоплею посмажила. І коли бачу в магазині гриби, завжди посміхаюся і згадую цю історію. Ось і сьогодні згадала…